Директорка школи на Київщині спить під час тривог у “капсулі життя”

Під час посилених ракетно-дронових обстрілів Київщини та столиці, мешканка передмістя Києва Катерина Сторожук, директорка однієї з онлайн-шкіл, удосконалює свою “капсулу життя” — металеву конструкцію, яку вона використовує як сховище під час повітряних тривог.

Про це повідомляє ТСН.

Катерина Сторожук замовила та придбала цю конструкцію за 100 тис. грн. Її приватний будинок знаходиться на “трасі” польоту російських “Шахедів” до Києва, а найближче укриття розташоване за 3 км.

Жінка розмістила “капсулу” в одній з кімнат свого будинку та почала там ночувати. Також там іноді проводить ніч у безпеці її трирічний племінник.

За словами Катерини, “капсула” вже обладнана світильником на акумуляторі.

Катерина зазначає, що конструкцією також цікавляться інші українці.

“Товщина металу — 5-6 мм. Повітря мені вистачає завдяки спеціальним отворам у «капсулі». Вона мені дуже допомогла, тому що я можу спати завдяки їй. До мене нещодавно приїжджали люди, які хочуть купити таку для діток”, — розповіла Катерина.

Найбільший термін перебування в укритті становив близько 12 годин. Коли двері зачинені звуку “Шахеда” не чутно, хоча роботу ППО чути добре.

Читайте також: Податкова служба попереджає киян про шахраїв, які просять гроші на армію

Деякі коментатори у соцмережах побоюються, що конструкція може стати смертельною пасткою під час пожежі, інші ставлять під сумнів її доцільність.

Експерт з безпеки ГО “Асоціація саперів України” Ігор Молодан, зазначив, що бачив тестування цих “капсул”, які, за даними виробників, витримують падіння бетонної плити. Він розповів, що такі укриття – це не український винахід. “Капсули” придумали часів Другої світової війни. Тоді це були “укриття Моррісона”. Їх створення фінансував британський уряд. Експерт додав, що сховатися у “капсулі” від російської вибухівки можливо, однак люди, які там перебувають можуть отримати під час обстрілів травми або контузії. Відтак. Молодан рекомендував власників таких сховок оббивати стіни м’якими матеріалами.

OSZAR »